Що каже психологія про ворожіння?

Інтерес до передбачення у людей був завжди, лише змінювалися форми ворожіння залежно від рівня духовного розвитку. Наше століття відзначається виходом самосвідомості людства на якісно інший рівень. На перше місце стала Особистість людини, її Душа, багатий внутрішній світ. З’явилася така наука, як психологія, яка поставила своєю задачею вивчення "психеї" — Душі. Почалася епоха відродження для астрології, у ключі переорієнтації з передбачення конкретних зовнішніх подій на вивчення внутрішніх можливостей людини, перспектив її духовного зростання, можливостей самореалізації. Астрологія перейшла з детермінованої передбачувальної позиції на орієнтируючу дії. Почалися серйозні дослідження віртуальних станів свідомості. З’явилися перші спроби дослідження загадкової країни Сновидіння. Узялися за серйозне вивчення Арканів ТАРО, рун, І-Цзін.

Спробуємо поглянути на ворожіння з точки зору сучасної психології. Першим намагався науково пояснити причини живучості ворожально-ігрової колоди знаменитий швейцарський психолог Карл Густав Юнг. Юнг вважав, що символи, які вживає людина, є самостійною, живою, динамічною одиницею. Символ відображає той психологічний стан, який відчуває людина в даний момент часу, він наче і є саме цей стан. Вивчаючи сновидіння та фантазії своїх пацієнтів, аналізуючи відому повторюваність образів, мотивів і понять, він розробив концепцію "колективного несвідомого" — глибинного рівня підсвідомості, своєрідної спадкової пам’яті, "сховища архетипів". Поступово Юнг прийшов до думки, що його інтерпретація символу дає ключ до аналізу не лише сновидінь, а й аналізу міфів, казок, релігії, мистецтва. Він досліджував не лише європейську, а й індійську, китайську, тибетську культури, звертаючи увагу на їхню символіку. Це багато в чому й привело його до відкриття колективного несвідомого.

Архетипи, або "праобрази", за Юнгом, — це певні початкові схеми, формули, які проявляються як у поведінці окремих індивідів, так і у формуванні первісного мислення, фольклору та міфології у людства загалом.

Що стосується ворожіння як такого, то Юнг розглядав його як форму медитації, самоаналізу. У цьому сенсі потреба ворожіння у сучасної людини у великій мірі задовольняється популярними психологічними тестами. Самість як центральний архетип, писав Юнг, "дає повне вираження тієї комбінації доль, яка називається індивідом".

К.Юнг поєднав у своїй концепції емпіричні спостереження герметичних наук та експериментальні висновки сучасної йому психології. Передбачувальні системи, таким чином, виявилися не безглуздим екзотичним атрибутом магів, а опосередкованим вираженням реально існуючої потреби людини у самопізнанні та пізнанні навколишнього світу у його цілісності.